Словарь української мови (1924)/устромляти
| ◀ устромити | Словарь української мови У устромляти |
устромлятися ▶ |
|
Устромля́ти, ля́ю, єш, сов. в. устроми́ти, млю́, миш, гл. 1) Втыкать, воткнуть, вонзить. З сим словом меч свій устромляє в роззявлений рутульця рот. Котл. Ен. VI. 90. Щоб міг, то він би ніж в мене встромив. Ном. № 9559. Голки не було де встромити, — такая тѣснота, давка. Ном. № 827. 2) Вставлять, вставить, опустить куда, всунуть. Сиділа, ноги устромила в горячий попіл. Шевч. 342. Одіткнув верх, устромив туди пику. Рудч. Ск. I. 182. Розпалить люльку і устромить йому в рот. Стор. I. 64. Встроми́ти о́чі в зе́млю. Потупиться. Устромила очі в землю і слова не промовить. Стор. I. 84.