Словарь української мови (1924)/уступати
| ◀ уступ | Словарь української мови У уступати |
уступатися ▶ |
|
Уступа́ти, па́ю, єш, сов. в. уступи́ти, плю́, пиш, гл. 1) Вступать, вступить, входить, заходить, зайти, войти. Половина місяця в хмари вступило. АД. Опріч пана, у світлицю ніхто не вступає. Шевч. 518. Ніженьками у сінечки вступити. За Марусею Юронько у слідки уступає. Мет. Напросив короля, як буде їхати з Хвостова, то щоб і до його вступив. О. 1862. II. 59. Уступіте, спасибі вам, до господи. О. 1861. IV. 119. 2) Выходить, выйти замужъ. Та пошлю ік батечку: чи звелить мені гуляти, чи за нелюба вступати. Грин. III. 81. Уступи́ти у зако́н. Жениться. 3) — у чо́боти, у череви́ки. Надѣвать (обувь). Я уступив у чоботи та й вийшов. Екат. у. (Залюб.). 4) Уступать (въ цѣнѣ). Уступив, не торгувавшись. К. Псал. 106.