Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/утворити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
У
утворити
Берлін: Українське слово, 1924

Утвори́ти, рю́, риш, гл. 1) Сдѣлать, создать, сотворить. Не придумає, щоб його тут утворити таке, щоб у чумака гроші вкрасти. Рудч. Ск. II. 169. Над усім його поставив, що рука твоя втворила. К. Псал. 15. 2) Отворить. Наймолодша (сестра) ліску втворила. Гол.