Словарь української мови (1924)/утеребити
| ◀ утеня | Словарь української мови У утеребити |
утеребитися ▶ |
|
Утереби́ти, блю́, би́ш, гл. 1) Вложить, всунуть. Утеребив Бог душу як у пня. Ном. № 2915. Втеребила в пісок жовтий старі сині руки. Шевч. 24. 2) Всучить, дать. Комусь (землемѣръ) утеребив таку пайку, що нічого тобі не вроде. Черк. у. Козаку бідному нетязі коновку в руки втеребила. Мет. 379.