Словарь української мови (1924)/утикати

by Борис Грінченко

◀ утечище

Словарь української мови Борис Грінченко У утикати

утикатися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

I. Утика́ти, ка́ю, єш, сов. в. уткну́ти, кну́, не́ш, гл. 1) Втыкать, воткнуть, водружать, водрузить, вонзать, вонзить. Не втикай тут тички. І просто в рот кинжал уткнув. Котл. Ен. V. 50. 2) Только сов. в. — кого́ чи́м. Ткнуть. Мене неначе ножем уток. Федьк.

II. Утика́ти, ка́ю, єш, сов. в. утка́ти, утчу́, че́ш, гл. 1) Вставлять, вставить въ ткань во время тканья, воткать. 2) Только сов. в. Соткать извѣстное количество. Учора як воно (дитина) успалосє, то так довго спало: цілу губку я уткала. Черн. у.