Словарь української мови (1924)/утихлий

by Борис Грінченко

◀ утихати

Словарь української мови Борис Грінченко У утихлий

утихомирити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ути́хлий, а, е. Утихшій, затихшій, объятый покоемъ. Подивиться на двері позачинювані, на втихлий двір, постоїть, та й додому вертається. МВ. II. 139.