Словарь української мови (1924)/уточувати

by Борис Грінченко

◀ уточка

Словарь української мови Борис Грінченко У уточувати

утрактувати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Уто́чувати, чую, єш, сов. в. уточи́ти, чу́, чиш, гл. 1) Нацѣживать, нацѣдить, наточить извѣстное количество. Меду та оковитої горілки вточила. Ренського вточіте. Мкр. Н. 31. Піди, хлопку, до лідниці та уточи пива. О. 1862. IX. 3. 2) Вонзать, вонзить. Вточив в нею сокироньку — задав єї муки. Гол. I. 57.