Словарь української мови (1924)/утручати

by Борис Грінченко

◀ утручання

Словарь української мови Борис Грінченко У утручати

утручатися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Утруча́ти, ча́ю, єш, сов. в. утру́тити, чу, тиш, гл. Толкать, вталкивать, втолкнуть. Ой приведи до річеньки, а не втручай в воду. Нп. В танці два кінці: або сам упадеш, або тебе втрутять — а все наб'єшся. Ном. № 12477. Не можуть ніяк її до сіней утрутити. Грин. III. 508.