Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/утуляти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
У
утуляти
Берлін: Українське слово, 1924

Утуля́ти, ля́ю, єш, сов. в. утули́ти, лю́, лиш, гл. Вмѣщать, вмѣстить, вкладывать, вложить. Утулив Бог душу як у пень. Ном. № 2915.