Словарь української мови (1924)/ухвалювати

by Борис Грінченко

◀ ухвалити

Словарь української мови Борис Грінченко У ухвалювати

ухватити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ухва́лювати, люю, єш, сов. в. ухвали́ти, лю́, лиш, гл. 1) Восхвалять, восхвалить. Бог с'єтого не ухвалив. Шух. I. 215. 2) Находить, найти хорошимъ. Мені доброго молодецького коня купила, которого моя душа влюбила та ухвалила. КС. 1882. XII. 513.