Словарь української мови (1924)/ухопити
◀ ухожий | Словарь української мови У ухопити |
ухопитися ▶ |
|
Ухопи́ти, плю́, пиш, гл. Схватить. Кінву-чвертівку в руки вхопи, та в льох убіжи, та вісім бочок мини, а з дев'ятої поганого пива наточи. ЗОЮР. I. 204. Ухопили батька, як чорт грішну душу. Ном. № 2346. Ухопила його за серце тая чудовная краса. К. (ЗЮЗО. II. 203). Ухопи́в за че́сну гри́ву — схватилъ за волосы. Ном. 3992. — як соба́ка обме́тиці, — ши́лом па́токи. Потерпѣлъ неудачу. Ном. № 12155, 1814. Одни́ми рука́ми не вхоплю́. Не въ состояніи всего сама сдѣлать. Г. Барв. 98. Вхопи́ти тропи́. Попасть на надлежащую дорогу, а переносно — найтись какъ поступить, собразить; оріентироваться. Не вхопиш тропи, куди йти. Мир. ХРВ. 389. От доля! ніяк не вхоплю тропи. Г. Барв. 410. Воно б то й гаразд, та не вхопили тропи, як і що треба. Харьк. г. Якими ж шляхами й куди мандрувати, щоб не вхопив Процько тропи доганяти?