Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/уцілок

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
У
уцілок
Берлін: Українське слово, 1924

Уціло́к, нар. Цѣликомъ. Сього осокора росколювати не годиться, — його як би вцілок куди взяти.