Словарь української мови (1924)/учистити
| ◀ учинятися | Словарь української мови У учистити |
учителів ▶ |
|
Учи́стити, щу, стиш, гл. 1) Хватить, съ силой что сдѣлать. Було деколи і апостола вчистить, а на криласі як потягне горою, то й дяків не чуть. Стор. I. 227. А ну-те ж! учистьте запорозького козака. Шевч. 306. Як учистить гряд! Стор. I. 21. 2) Ударить. А баран як розженеться, як вчистить у лоб. Рудч. Ск. I. 2.