Словарь української мови (1924)/файний

by Борис Грінченко

◀ файкати

Словарь української мови Борис Грінченко Ф файний

файно ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Фа́йний, а, е. Красивый, хорошій. Дівка файна. Гол. IV. 444. Зобачив на високій горі дуже файну церкву. Гн. II. 48. (Мур) робив мій дядько, — муляр був файний. Грин. II. 94. Ум. Файне́нький, файне́сенький. Собачка молоденька, файненька бігає. Грин. II. 74.