Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/фалатати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ф
фалатати
Берлін: Українське слово, 1924

Фалата́ти, та́ю, єш, одн. в. фалатну́ти, ну́, не́ш, гл. Рвать, разорвать въ куски. Фр. (Желех.).