Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/футіти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ф
футіти
Берлін: Українське слово, 1924

Футі́ти, фучу́, ти́ш, гл. Сопѣть, пыхтѣть, дуть. Желех. На все фути́т. Онъ надутъ, спесивъ. Вх. Зн. 75.