Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/хабалиця

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Х
хабалиця
Берлін: Українське слово, 1924

Хаба́лиця, ці, ж. Кокетка, охотница до любовныхъ шашней, наложница. Чоловік мав лиху жінку хабалицю, що знюхалася з паном. Гн. II. 166.