Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/хабарь

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Х
хабарь
Берлін: Українське слово, 1924

Хаба́рь, ря́, м. Взятка. Визвольте мене, бо з голоду пропаду, або буду хабарі брати. Св. Л. 319. Тілько грошики лупили і одбірали хабарі. Котл. Ен. Ум. Хаба́рик.