Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/хаботя

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Х
хаботя
Берлін: Українське слово, 1924

Хабо́тя, ті, ж. Неповоротливая, медлительная женщина. Сам піде, або пішле хаботю. Лебед. у.