Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/хавкати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Х
хавкати
Берлін: Українське слово, 1924

Ха́вкати, каю, єш, гл. 1) Ѣсть съ жадностью. Желех. 2) Дышать жабрами. Желех.