Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/хавчати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Х
хавчати
Берлін: Українське слово, 1924

Хавча́ти, чу́, чи́ш, гл. Хрипѣть слабо. Хоч вельми дуже запищить, хоч не до прикладу хавчить, або нявчить, мов по котячі. Гліб.