Словарь української мови (1924)/халепа
| ◀ халеб | Словарь української мови Х халепа |
халувати ▶ |
|
Ха́лепа, пи, ж. 1) Бѣда, несчастіе, несчастный случай. Ми вам такої халепи натворили, що боїмося, щоб ви нас не потрусили. Шевч. 290. Тепер не можна і втікати, щоб халепи од них не було. Кв. Жолніри дали звістку, яка халепа спіткала патера. Стор. М. Пр. 109. Неха́й йому́ ха́лепа. Ну его къ чорту! Ном. № 5130. Пху! нехай на вас халепа! Г. Барв. 483. 2) Непогода. Отто яка халепа на дворі, і носа з хати не вистромиш. Канев. у.