Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/халупник

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Х
халупник
Берлін: Українське слово, 1924

Халу́пник, ка, м. Безземельный, имѣющій лишь избушку. ЕЗ. V. 31. Шух. I. 271.