Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/хананок

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Х
хананок
Берлін: Українське слово, 1924

Хана́нок, нка, м. Баловень. Ич хананок, що́ витіває. Кобел. у. Як би не отой хананок — лошя, то б кобила була гладка. Волч. у.