Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/харапудитися

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Х
харапудитися
Берлін: Українське слово, 1924

Харапу́дитися, джуся, дишся, гл. 1) Пугаться. Що стане царевич до баби підїжжати, то кінь так харапудиться: хропе та сопе, ніздрями паше. Рудч. Ск. I. 99. 2) Хорохориться, противиться. Йому я кажу: піди, Іване, побалакай та й наймись, так ні, харапудиться, не хоче. Лебед. у.