Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/хвальба

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Х
хвальба
Берлін: Українське слово, 1924

Хвальба́, би́, ж. 1) Похвала, хваленіе. Хвальба сорочки не дасть. Ном. № 7477. Власна хвальба не платить. Ном. № 2561. 2) Хвастовство. Хвальба повні торби, а в тіх торбах пусто. Чуб. I. 282. 3) Угроза.