Словарь української мови (1924)/хвилівник

by Борис Грінченко

◀ хвилити

Словарь української мови Борис Грінченко Х хвилівник

хвилілник ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Хвилі́вник, ка, м. Раст. Змѣевикъ, Aristolochia Clematitis L. Третя лихо зве уразом і провадить зілля: росторопшу то хвилівник, то друге безділля. Мкр. Н. 4.