Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/хвилівник

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Х
хвилівник
Берлін: Українське слово, 1924

Хвилі́вник, ка, м. Раст. Змѣевикъ, Aristolochia Clematitis L. Третя лихо зве уразом і провадить зілля: росторопшу то хвилівник, то друге безділля. Мкр. Н. 4.