Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/хиб

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Х
хиб
Берлін: Українське слово, 1924

Хиб, меж. отъ глагола хибнути. Підперся рукою та й задрімав, а рука хиб! я й прокинувся. НВолын. у.