Словарь української мови (1924)/хижечний
Зовнішній вигляд
◀ хижацький | Словарь української мови Х хижечний |
хижий ▶ |
|
Хи́жечний, а, е. 1) Относящійся къ клѣти, чулану, кладовой. 2) О женщинѣ: спящая въ клѣти. Не пущу, не пущу, ти, хижечна курво. Гол. II. 710.