Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/хижечний

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Х
хижечний
Берлін: Українське слово, 1924

Хи́жечний, а, е. 1) Относящійся къ клѣти, чулану, кладовой. 2) О женщинѣ: спящая въ клѣти. Не пущу, не пущу, ти, хижечна курво. Гол. II. 710.