Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/хиріти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Х
хиріти
Берлін: Українське слово, 1924

Хи́ріти, рію, єш, гл. Болѣть, хворать, хирѣть. Котл. Ен. III. 62. Хирітиме-хирітиме, та й умре. Ном. № 13925.