Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/хист

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Х
хист
Берлін: Українське слово, 1924

Хист, ту, м. 1) Способность, дарованіе. Чи ж з його хистом ото зробить. Черк. у. Не з моїм хистом було зробити те, чого бажав. Стор. М. Пр. 33. Тобі́ не хист. Ты не способенъ, не по твоимъ способностямъ. Тобі не хист з Енеєм битись.... ти, бачу, здатний бить собак. Котл. Ен. V. 29. Не до твого́ хи́сту. Не по твоимъ способностямъ. 2) Ограда, защита. Вітрюга такий, що аж хист вириває з землі навкруг пасіки. Лебед. у.