Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/хлебтати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Х
хлебтати
Берлін: Українське слово, 1924

Хлебта́ти, бчу́, чеш, гл. Хлебать, локать. „Чи не хоч, душко, чаю?“ — спитав капитан, хлебчучи його з люлькою. Кв. Собака хлебче воду. НВолын. у.