Словарь української мови (1924)/ходка
| ◀ ходіння | Словарь української мови Х ходка |
ходник ▶ |
|
Хо́дка, ки, ж. 1) Путь. Ночуй з нами прочанами.... а завтра, як на світ благословиться — і у ходку. Морд. Пл. 25. 2) Переходъ. Як піду, то в одну ходку дійду до Харькова, бо ніколи спочивати. Зміев. у. 3) Партія, группа, обозъ. А що ходка чумаків не одна наверталась на очі, то втішно мені було добре слово почути: Магай-бі! МВ. I. 4) Хо́дкою. Шагомъ. Ми скрізь ходкою їхали. Борз. у.