Словарь української мови (1924)/ходячий

by Борис Грінченко

◀ ходяка

Словарь української мови Борис Грінченко Х ходячий

хожай ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ходя́чий, а, е. 1) Ходящій. 2) Бродячій, не осѣдлый, находящійся постоянно въ движеніи. Чумаки — народ ходячий. Вольному воля, а ходячому путь. 3) О больномъ: не лежавшій, на ногахь находившійся во время болѣзни. Ота жінка ходяча вмерла. НВолын. у. У нас увесь такий рід, що ходячий мре.