Словарь української мови (1924)/хоробрий
| ◀ хоробний | Словарь української мови Х хоробрий |
хоробрість ▶ |
|
Хоро́брий, а, е. Храбрый. Шевч. 646. Пане гетьмане і ви, батьки, і ви, панове отамання, і ви, братчики, хоробрії товариші! К. ЧР. 270. А за ним ідуть мало-мало не три тисячі, усе хоробрії товариші запорожці. Нп.