Словарь української мови (1924)/хоронити
| ◀ хоронення | Словарь української мови Х хоронити |
хороство ▶ |
|
Хорони́ти, ню́, ниш, гл. 1) Хранить. Труну спускали полотном, шо ще баба пряла, хоронили його на сорочки. Г. Барв. 208. Хорони, Боже! 2) Прятать. Було виплачеться Параска у коморі, виплачеться добре, а від людей хоронила, що щемить серденько. Г. Барв. 107. 3) Хоронить. Тіло козацьке находити, в чистім степу хоронити. АД. I. 125.