Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/хортунити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Х
хортунити
Берлін: Українське слово, 1924

Хорту́нити, нить, гл. безл. Счастливиться. Хортунило йому, — чоловік і піджився. Харьк. г. Не хортунить нашому Іванові. Полт.