Словарь української мови (1924)/хребет

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Х
хребет
Берлін: Українське слово, 1924

Хребе́т, бта́, м. 1) Хребетъ, спина. Мил. М. 39. Досиділась що й сорочки на хребті нема ні в неї, ні в чоловіка. Рудч. Ск. I. 177. На хребті́ ма́ти що. Имѣть на себѣ какую либо одежду. А їх матуся вже й сорочку пропила, на хребті тільки спідниця да юпчина. Г. Барв. 483. На хребе́т зароби́ти що. Заработать себѣ на одежду. Тепер я хоч трохи людям пороблю, хоч на хребет зароблю яку шустелину, хоч буде в чому вмірати. Г. Барв. 269. З хребта́ зніма́ти що. Снимать одежду съ кого. Давай з її хребта усю шустелину здіймати: і се, каже, наше, і се наше. Г. Барв. 369. 2) Тупой край пилы. Шух. I. 175.