Словарь української мови (1924)/хрупотіти

by Борис Грінченко

◀ хрупостня

Словарь української мови Борис Грінченко Х хрупотіти

хрупотява ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Хрупоті́ти, почу́, ти́ш, гл. = Хрупостіти. Чую, щось хрупотить по снігу, — підмерзло за ніч. Каменец. у. Хрупотіло щось на улиці по снігу, — то він і йшов. Черк. у.