Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/хрякати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Х
хрякати
Берлін: Українське слово, 1924

Хря́кати, каю, єш, гл. Харкать. Волч. у. Кит-риба як хрякнув, — увесь світ стрепенувся. Чуб. II. 296.