Словарь української мови (1924)/хрін

by Борис Грінченко

◀ хрімка

Словарь української мови Борис Грінченко Х хрін

хріниця ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Хрін, ну, м. 1) Хрѣнъ. Орел летить найвище, а хрін росте найглибше. Ном. № 407. Це йому́ як хрі́ном під ніс. Это ему крайне непріятно. НВолын. у. Часто употребляется вмѣсто слова чортъ въ соотвѣтвующихъ выраженіяхъ. Нехай йому хрін! Г. Барв. 301. Хрін його́ ба́тька зна́є! Чортъ его знаетъ! Ном. № 2138. Хрін його́ не взяв. Чортъ его не взялъ. Мутив, як на селі москаль, бо, хрін його не взяв, моторний. Котл. Ен. I. 25. До хрі́на = До чорта т. е. очень много. А їх тоді було до хріна на селі. Г.-Арт. (О. 1861. III. 81).