Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/хукнути

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Х
хукнути
Берлін: Українське слово, 1924

Ху́кнути, ну, неш, гл. Одн. в. отъ хукати. Дохнуть, дунуть ртомъ. Хукни ти, моя дружино, у віконечко на скло. Щог. В. 59. Взяла тіста, качала, качала, хукнула — полетів голуб. Чуб. II. 194.