Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/хундатирь

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Х
хундатирь
Берлін: Українське слово, 1924

Хунда́тирь, ря, м. Наблюдатель за общественными постройками. У нас як строїли церкву, так обчество вибрало хундатирем учителя та ще деяких людей. Кобел. у. См. Фундатор.