Словарь української мови (1924)/хупавка

by Борис Грінченко

◀ хупавість

Словарь української мови Борис Грінченко Х хупавка

хупаво ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Хупа́вка, ки, ж. 1) Красивая, нарядная женщина, опрятная женщина. 2) мн. Родъ цвѣтовъ. О. 1862. IV. 72. Ум. Хупа́вочка. Іди, синку, додомоньку, змию тобі головоньку. Ізмий, мати, сама собі, або своїй рідній доньці, рідній доньці хупавочці. Нп.