Словарь української мови (1924)/хуста

by Борис Грінченко

◀ хус

Словарь української мови Борис Грінченко Х хуста

хустина ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ху́ста, ти, ж. 1) Платокъ. АД. I. 213. Великої треба хусти, щоб зав'язать людім усти. Посл. Шовкова хуста. Чуб. 2) мн. Ху́ста, ху́сти. Бѣлье. Хуста поперем, — як три дні панщини відбудем (важко). Ном. № 11260. За лісом, за пралісом білії хуста висять. Ном.