Словарь української мови (1924)/цвинтарь
| ◀ цвинтарний | Словарь української мови Ц цвинтарь |
цвиркати ▶ |
|
Цви́нтарь, ря, м. Мѣсто въ церковной оградѣ, погостъ, кладбище. Чуб. I. 48. О. 1861. XI. Св. 41. Мурована церква з високою дзвіницею давня вже; мур аж зазеленів; вимощений цвинтарь проріс травою. МВ. I. 149. А титаря на цвинтарі вчора поховали. Шевч. 175. Горбатий цвинтарь у молодого лікаря. Ном. № 13933.