Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/цей

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ц
цей
Берлін: Українське слово, 1924

Цей, ця, ця́я, це, це́є, мѣст. = Сей, ся, се. Ось на ж тобі, друже, цей дукачик. Шевч. 177. А ця учаділа. Шевч. 318. Серце моє, зоре моя, де це ти зоріла? Шевч. 143. Та це ж я, каже, скликаю громаду. Рудч. Ск. I. 3. Перемішай цеє і закопай серед пасіки. Чуб. I. 75. Не казала мені мати цеї води брати. Чуб. V. 996. Це та те. То да се. Закиль це та те, то й „святий Боже“ заспівають. Ном. № 10961. Це б то = Се б то. Ком. II. 79.