Словарь української мови (1924)/церемонитися
| ◀ цереґлювати | Словарь української мови Ц церемонитися |
церемонія ▶ |
|
Церемо́нитися, нюся, нишся, гл. Церемониться, стѣсняться, жеманиться. Левиц. Пов. 213. Бере чарку з тарілки і трошки покушає і церемониться, бо дівоча натура церемонитись. Грин. III. 514.