Словарь української мови (1924)/церковний
Зовнішній вигляд
◀ церківця | Словарь української мови Ц церковний |
церькати ▶ |
|
Церко́вний, а, е. Церковный. Вдарено в церковного дзвона. Мир. Пов. II. 77. Го́лий, як церко́вна миш. Крайній бѣднякъ. Ном. № 1519.