Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/церківник

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ц
церківник
Берлін: Українське слово, 1924

Церківни́к, ка, м. Звонарь и пономарь вмѣстѣ. Угор.